Яну Сюті присвячується

 

Життя, мов віхола, несеться стрімко
І ритм будення запорошує стежки.
Зникає день і наступає темрява -
І вже не знаєш, ти це чи не ти.

 

 

Ти хочеш зрозуміти, що є всесвітом,
Побачити, що далі йде за ним.
Гармонія польоту… Птаха піснею
Неначе стелиться небес килим.

 

 

Рух промінця стає загадкою.
Мов філософія замріяних думок,
Зникає день, лишившись просто згадкою,
Виконуючи ритуал зірок.

Суєта суєт

 

Недоплакане, недовиссане,

 

Недосказане, недописане,

 

Недоцьомане, недолюблене

 

І з роками зовсім загублене.

 

         Як розсипані макарони, ми

 

         Своє тіло сунем перонами.

 

         Тліють душі, шукаючи кращого,

 

         І запитують тихо: «Нащо вам?»

 

І обтяжені гонки  валізами

 

Сухі губи нервово облизують.

 

Нема часу на квіти дивитися,

 

Богу в затишку помолитися.

          Недослухане, недобачене,

 

          Лиш ображене, не пробачене.

 

          Повернути роки не вміємо,

 

          І підемо, ніби й не жили ми…

 

Тож радієм тому, що маємо,

 

 Розуміючи, що шукаємо.         

 

 Щоб прожити квітучою вишнею,

 

 Бути вдячним за долю Всевишньому!

 

                                                            6.03.2017

 

Потеряв ощущенье реальности

 

В веренице несказанных слов,

 

Позабыв про земные формальности,

 

Отпускаю свою Любовь.

 

 

 

Чем с тоскою жить в сердце раненом

 

Обнимая крыльями грусть,

 

Лучше станет звездою раннею,

 

Наслаждается счастьем пусть!

 

 

 

И другая Любовь пусть встретится

 

На пути ее звездных миров.

 

Яркой радостью сердце засветится

 

От услышанных ласковых слов.

 

                                                         28.09.2017

 

Так много сил внутри, так много «детской дури»

 

Я отдала б, поверьте, безвозмездно

 

И сделала счастливым бы, в натуре,

 

Того, кто пролететь готов со мной над бездной.

 

                                                         29.09.2017

 

Бабье лето плетет паутину,

 

Кружевами украшена шаль.

 

Верю в то, что другие пути нам

 

Открывает манящая даль.

 

 

 

Шелестят золотые березы,

 

Кадмий желтый на солнце горит.

 

До утра ветер высушит слезы,

 

Только сердце болит и болит.

 

 

 

Листья медленно падают в косы

 

И багрянцем закаты горят,

 

Серебрятся холодные росы,

 

Хризантемы построились в ряд.

 

 

 

Сядь со мной, златовласая осень,

 

Дай испить мою чашу до дна.

 

За густыми туманами просинь

 

Сквозь пурпурные буки видна…

 

                                                         18.10.2017

 

Спится - не спится:

 

          Вставать иль ложиться?

 

Забыть или помнить –

 

          Уже все равно.

 

Но снова в окошко

 

          Стучится синица,

 

Напомнив о том,

 

          Что минуло давно.

 

Пусть годы промчатся,

 

          Так трудно прощаться

 

С любимыми и дорогими

 

          Людьми.

 

Когда, наконец-то,

 

           Должны уж начаться

 

Счастливые, полные

 

           Радости дни?

 

И в прошлое я

 

           Не хочу возвращаться,

 

Хочу научиться

 

           По-новому жить!

 

Но те, кто ушли,

 

           Мне по-прежнему снятся.

 

Я буду их вечно

 

           Всем сердцем любить…

 

                                                                    30.10.2017